[b][color="#1707ad"]Не річка в верболозі, а струмок…
Це все, що тут залишилось від Усті.
А берег, ніби килим із квіток
І кізоньки для випасу припнуті.
І тиша… бо людей в селі нема,
Залишились буквально одиниці
Холодна, як на те, прийшла зима.
Стежки занесло снігом до криниці.
Накрила заметіль своїм крилом
Дерева і кущі побіля хати.
Пройди хоч з краю в край пустим селом,
Чи ж вийде хто, щоб «Добрий день» сказати.
Моє рідненьке, втомлене село,
Моя домівка радості, і болю.
Думок моїх і сили джерело,
Насич мене енергією вволю.[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2026
автор: Любов Іванова