Вранці постукував дощик дрібненький з азартом,
Свій монотонний мотив нав'язав уві сні.
Очі розплющую, чую спрощення я раптом :
Мамо вставай, прозвучали слова-посланці…
Простір на вулиці біло-молочний – це казка!
Падають ніжні сніжинки на чорний асфальт.
Раптом майнуло в думках – ця Зима нині хвацька,
Лютий-хлопчисько нарешті озвучить свій альт!
Соло своє проспіває - морозний фальцетик,
В ніч завиватиме і залетить у димар.
Грізно заявить: - стрічайте лютневий куплетик,
Не забувайте, що я – білосніжний дзиґар.
Мама Зима небезпечна у гарних принадах,
Вихори сніжні літають, як фурії зграй.
Вранці на склі візерунки малює - троянди,
Лютий-пихатий постійно кричить – замерзай.
Силою подиху рветься у кожну щілину –
Хмурі басисті пісні – відголосок всіх дум…
Всіх заморочить указкою, Зимна родина -
Всі місяці невблаганні, в акордах їх сум.
2026 за мотивами 2014
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина