[b]Я[/b] стою і вклоняюся рідній землі,
[b]К[/b]різь роки, що наповнені болем,
[b]Г[/b]ен за обрієм знову летять журавлі,
[b]А[/b] здається мені, що то долі.
[b]Р[/b]іже пам'ять колюча реальність життя,
[b]Н[/b]а серця, відкладаючи смуток,
[b]О[/b], душі так хотілося б сонця буття
[b]У[/b] комфорті спочити розкуто.
[b]Р[/b]озпочати етап без війни та без зла
[b]І[/b] втілити всі мрії докраю,
[b]Д[/b]ень і ніч відчувати той спокій маля,
[b]Н[/b]аполегливо пазли складаю.
[b]І[/b] у цій тяганині, ховаючи біль
[b]М[/b]іж мотивами світла й печалі,
[b]К[/b]ожен раз він уперто проникнуть зумів,
[b]Р[/b]озриваючи щастя портали.
[b]А[/b]ле я намагаюся світлом душі
[b]ї[/b]х вернути теплом, що ми мали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик