О карі очі – щоразу таїна,
Чомусь для двох, задовга хвилина,
Не діждатися іскри, блиску, зваби,
А я ж марив, полюбити назавжди.
У них не бачу цвіт весни ранковий,
Не загорілось вогнище любові,
На жаль, душа, не спромоглась розкритись,
Не мала шансу, щастям освітитись.
Шкода, мабуть дарма, мав сподівання,
Розкриє таємницю зірка рання,
Під сяйвом місячним мигтіла злегка,
Все ж віднайти не в змозі шлях до серця.
О карі очі-згуба… в безнадії,
Під клекіт зливи розлетілись мрії,
Холодна осінь де ж ті теплі ночі,
Як же забути чаруючі очі?
Адже я вкотре, їх бачити хочу.
19.12.25 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2026
автор: Ніна Незламна