У натовпі самотньо, як ніколи,
В пустелі, між людської суєти.
Буває, десь почуєш тихий голос,
Та сил немає, щоб туди дійти.
І губляться у гаморі людському,
Слова і сльози, біль і почуття.
Ти відчуваєш- - Боже мій! нікому
Немає діла до твого життя...
Отак ідеш самотньо через натовп,
Отак пливеш у морі між людьми.
І час від часу хтось шепоче - нащо?
І кличе вдаль- від літа до зими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2026
автор: majra