Без страху та сліз, без тремтіння руки,
Ти цілився точно — в самісіньке серце,
У ночі, де ми наодинці з тобою були,
У наші «назавжди» всипано перцем,
Я ж не кричу і не кличу назад,
Просто живу із металом у грудях,
Твоє кохання-наче той автомат,
А я — автоматниця власного суду.
Ця любов, відкрита як склянка вина.
Я все ж вірила — «нас» вбережеш,
Ти довів: що найбільша у світі вина,
У тих, хто кохає так сліпо без меж.
Чула, як дихаєш, стискаєш курок,
Ніяких слів, лише тиша густа…
Любов обернеться в фатальний урок,
Постріл у серце… З імʼям на вустах,
А далі ще два, бо одного замало,
Щоб вбити довіру, яку я тримала,
Три рази — і впала навіки душа,
Я не та, не твоя … Я вже інша,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Вірсавія Стрельченко