Через поле, через гай,
Через ліс і море
Йде від нас за небокрай
Все пекуче горе.
Йди туди ти назавжди,
Горе, й за собою
Замети усі сліди,
Щоб ми вже з тобою
Не зустрілися повік
В світі цім земному,
А жили уесь свій вік
В щасті неземному.
Щастя неземне, прийди
Ти до нас навіки
Й замети також сліди,
Щоб по них повіки
Горе теє не прийшло,
Наче до оселі,
Щоб його вік не було
І були веселі
Ми з тобою цілий вік,
Тільки із тобою,
Розлучившись враз навік
З горем і журбою,
Що без краплі співчуття
Душу лиш терзали,
Чуйне серце на шмаття
Безпощадно рвали.
Із тобою ж щастя ми
Більш страждать не будем,
А щасливими людьми,
Як тебе здобудем,
Житимемо ми усі
Як іще нікому
Не жилось, в твоїй красі
Всій на світі цьому.
Євген Ковальчук, 20. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Євген Ковальчук