Вирує війна в українськім краю,
Плюндрує і землі, й долі.
Всю ницість роzія з’явила свою,
Та спротив людський судомить.
Кладе хтось із воїв уласне життя,
Ним шлях мостить до Перемоги,
Він був у горнилі вогню і звитяг,
Але не звернув з дороги.
Зростила немало героїв земля –
Це доньки й сини України.
У чорній хустині крокує вона,
Пообіч – хрести й могили.
Той поступ її небезпечний, важкий,
Терпіння вимотує й сили.
Неначе хорти, світові ватажки
Її роздирають, хоч сиві.
Та віру вона, мов святиню, несе
В своєму розтерзанім серці,
Що Бог від ганьби і від смерті спасе –
Й вона переможе в герці.
15.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Ганна Верес