Ти мусиш зізнатись: я – більше, ніж сон,
Я з темних заглибин твоїх заборон.
Ім’я моє – Карма, я тут, щоб прийти,
Тож очі заплющуй, мене щоб знайти.
[i]Я божественно-неземна, сила без дна.
Я "підсвічую" те, що ховаєш щодня.
О Боже мій, я є янгол нічних висот,
І не зречусь кохання пекельних турбот.
[/i]
[i]Кохай мене доти, поки́ я жива,
У шкіру упнись – тож хай мліє душа.
Кохай мене доти, поки́ я жива.[/i]
Кохай мене міцно* – "зведу́" до благань,
У шкіру впивайся усю без вагань,
Ім’я моє вимов, мов гріх, мов вина,
Я – тво́я отрута, то випий до дна (...)
[i]Ти визнати мусиш: я правда без снів,
Я "бачу" глиби́ни твоїх почуттів.
У шкіру упнись – хай стікає сльоза,
Кохай мене доти, поки́ я жива.[/i]
*сильно
https://www.youtube.com/watch?v=FJi6BrkrJhk
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Софія Пасічник