Стиха падають з неба сніжинки,
Бічний вітер їх скопом несе.
Сипле жменями скрізь без зупинки,
Справно пише зимове есе.
Зачіпляє крилаті пушинки
За дерева, будинки, лавки.
Застеляє найменші стежинки,
Не минає він круч та ставки.
Розкошує у горах високих,
Де гніздяться величні орли.
Пропадає у хвилях глибинних,
Як торкнеться морської води.
Та легенько лягає на плечі,
Й огортає собою єство.
На потіху рухливій малечі -
Те правічне зими торжество.
08.01.26
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Валентина Ланевич