Похмуре небо, безнадія в серці,
Безхатько я, розірваний навпіл,
Чужі, без жалю, розтоптали берці,
Мій світ та землі, біля міст і сіл.
Багато років йде на фронті бій,
Летять на нас і бомби, і ракети,
На все живе, полює дронів рій,
Їх вогники мигтять як сигарети.
Сирени виють і дахи тремтять,
Мені здається, в ад відкриті врата,
Смертельні подарунки нам летять,
Від Каїнів, що вбити можуть брата.
Вони не думають, виконують наказ,
Б'ють по містах, по школах і лікарнях,
І злочини свої, повторюють не раз,
Як шістки паханів у буцегарнях.
В країні гопників, система і вожді,
Замість моралі, пропаганда вати,
І діти там з дитинства на землі,
Не жити вчаться, а людей вбивати.
Не право, не закон, а лиш кулак,
Наглядачі, з нагайками в руках,
Кремлівські вежі, на віки гулаг,
І ще суспільство, де панує страх.
Я бачу дзеркало і зазираю в очі,
Шукаю відповідь, я виживу чи ні,
І хоч завжди, дні заміняють ночі,
Все важче далі, жити у пітьмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Влад Христофоров