Читав якось кометарі до своїх творів на парканах .
Та й пише дівчина :
-Я завжди читаю ваші рими з моїм хлопцем,
нам так подобається, ми від сміху - кінчаємо.
Мені чомусь захотілось сказати:
-Це робити - я вам не дозволяю.
А потім мене перемкнуло.
Наче вони у мене на це ще дозвіл питати будуть.
Після цього я й вирішив писати про серйозні, ну дуже серуйозні речі.
До вашої уваги нова збірка [b]"Серу-йо-зні твори"[/b]
[b]Про тишу в тилу[/b]
У тилу тихо.
Так тихо,
що аж чути,
як новини кричать.
[b]Про тривогу[/b]
Сирена виє.
Кіт дрімає.
Собака позіхає.
А на мої виклики - швидка не відповідає.
[b] Про новини[/b]
Новини читаю обережно.
Як ліки - дозую.
Перед сном — не можна.
Зранку — та краще б і не читав!
[b] Про сільські новини[/b]
У селі
Інтернет не потрібен.
Кури знають усі новини.
[b]Про генератор[/b]
Генератор у селі —
як член
родини.
Йому і місце дали,
і ім’я придумали,
і сваряться з ним,
як з чоловіком рідним.
[b] Про війну[/b]
Бабуся каже:
— Я війну бачила.
І так скаже,
що від її слів
аж стає спокійніше.
[b]Про транспорт[/b]
У маршрутці —
весь народ.
Хтось на фронт,
хтось з фронту,
хтось просто
тримається.
[b] Про укриття[/b]
В укритті
усі рівні.
Статуси,
і понти
залишилися нагорі.
[b] Про «все буде»[/b]
Кажуть:
— Все буде добре.
І навіть коли не знаємо як —
кажемо знову,
що «все буде» -
Бо слово- це зброя.
[b] Про перемогу[/b]
Перемога —
це не тільки салют.
Це коли нарешті - всі
вдома .
[b] Про серйозну людину[/b]
Є в нас такий чоловік —
серйозний.
Сміятися не любить.
Каже:
— Сміх — то несерйозно.
А сам як усміхнеться —
так у всіх одразу
податкову перевірку в душі проводить.
[b] Про куму й науку[/b]
Кума моя — жінка учена.
В інтернеті вчилась.
Вона вам і про медицину,
і про політику,
і про погоду на Марсі розкаже.
Одне не знає —
де в неї ключі від хати.
Але то дрібниці.
Головне — мене в любому вигляді
зустрічає.
А коли ще й приласкає - то ціни їй немає.
[b] Про погоду[/b]
Синоптик сказав:
— Буде сонце.
Вийшов — дощ.
Сказав:
— Буде дощ.
Вийшов — сонце.
З тих пір я вже надвір і не виходжу.
[b] Про здоров’я[/b]
Лікар каже:
— Вам би відпочити.
А де ж його взять,
той відпочинок,
як у нас його
тільки по телевізору і показують?
[b] Про політику по-сусідськи[/b]
Політику я не розумію.
Але сусід — розуміє.
Він усе знає:
хто винен,
що робити
і коли нам стане добре.
Правда,
власний паркан
уже третій рік
полагодити не може.
[b] Про школу[/b]
Дитина зі школи прийшла сумна.
Кажу:
— Що таке?
— Учили життю, — каже.
Я зітхнув.
Думаю:
добре, що хоч
не задали домашнє завдання
на усе його життя.
[b] Про любов[/b]
Любов — штука серйозна.
Спочатку очі горять,
потім борщ кипить.
[b]Про надію[/b]
Живемо,
бо надія ще є.
А як її нема —
ми ще щось вигадуємо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: oreol