Після дня поневірянь магазинами,
я домів тирамісу принесу.
Гаркну жабі в гаманці: "Не гризи мене!"
і одразу всядусь їсти красу!
Будуть в роті, мов хмарки – в небі, танути
ці повітряні бісквіти п'янкі.
Я затямлю: сирний крем – це мета мети,
що могли колись ковтать лиш панки.
А тепер я сам, мов пан: повен торта рот!
Зупинив тирамісу біг часу.
Все у роті об цю ніжність зашпорталось
і спинило в насолоді осу.
Неважливо, що збредеться майбутньому,
щоб "порадувать" тривогами нас:
ляже стежкою чи здибиться прутнями?
Слина котиться стрімкіше, ніж час.
Хай весь Всесвіт розплететься на китиці!
Обійшовши все "життя за зразком",
я влаштую поза межами приписів
незабутній секс торта з язиком!
© Сашко Обрій.
02.06.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Сашко Обрій