Над обрієм висне промовиста тиша.
Обпалені крила у сутінках тліють.
А вітер рогіз понад ставом колише,
Де води глядя́ть сновидінь ностальгію.
Я знаю давно про минучість усьо́го –
Приходить нізвідки та йде у нікуди.
А сутність чуттів надзрадлива та вбога.
Фуду́лія в нас проти по́слуху ю́дить.
Упо́перек течі не варто рушати.
Поступишся долі – отримаєш бонус.
Не за́вжди доречні прозористі шати.
Вдягатися треба завжди́ по сезону.
Дивлюся у воду та бачу, як небо
Єднає навік Сарасва́ті та Бра́хму.
А я абстрагу́юсь свідомо від тебе.
Зануритись в тишу – усе чого прагну.
2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Олена Студникова