Сиджу на вершечку свого сьогодення,
Дивлюсь у минуле неначе з гори...
Смирення душі – життєдайне смирення –
Мого існування живий алгоритм.
А Бог – всюдисущий. В потоці проявлень
Відчує присутність смиренна душа.
Лише усвідомлення куце та в'яле
Нічого не бачить окрім фетиша́.
Я місячним сяйвом уп'юся у повню,
Знеболена думка полине в етер,
А чашу сердечну по вінця наповню
Смиренням, якого бракує тепер.
2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2026
автор: Олена Студникова