НІЧНЕ
(переспів власного вірша)
Тривоги дня гнітили дотемна
І розбудили у тенетах ночі,
Де царювала тиша мовчазна,
В якій моєї туги був шматочок.
Мені б прогнати роздуми гіркі,
Нічний прийняти спокій нерухомий,
Та хвилі спогадів в невпинній грі
Все тиснули без ладу, без утоми...
Я розбирала спогади всю ніч,
Ділила на печалі та нещастя,
З душею розмовляла віч-на-віч,
Щоб договір із долею укласти.
Я вперто все шукала сенс подій,
Щоб в день ввійти без муки та обману,
Щоб із бідою виграти двобій,
І день новий був точно бездоганним.
Та все пусте, шукати сенс крихкий -
Лише жалю прадавнії завали
Все лізли із учора в день новий,
Всіх сподівань руйнуючи причали...
* * *
Але померла ніч в журбі своїй,
Мене безсонням змучивши зухвало...
А я відкрила очі в день новий,
Де переможне сяйво ніч здолало!
04. 01. 2026
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - картина "Нічна риболовля" Пітера Дойга, 1993
НОЧНОЕ
Тревоги дня терзали допоздна
И разбудили черной зимней ночью,
В которой воцарилась тишина,
И в ней моей печали был кусочек.
И мне б прогнать раздумья до утра,
Наполнив ночь спокойствием недвижным,
Но покатились за волной волна
Воспоминаний сонм, прочтений книжных…
Я Золушкой взялась их разгребать,
Делить на сожаленья и несчастья,
Себя упорно в чем-то убеждать,
В ночи бессонной пребывая власти…
Искала смысл событий череды,
Чтоб в день войти без муки и обмана,
Не сотворив себе и вам беды,
Чтоб новый день был точно без изъяна...
Но всё пустое, смысл искать и цель –
Лишь сожалений древние завалы
Всё лезли из вчера в грядущий день,
Срывая якоря, круша причалы…
* * *
Но в этой суматохе мук, потерь
Ночь умерла с её тоскою вечной,
И я глаза открыла в новый день,
Поправший ночь сияньем безупречным!
02.02.2022
© Татьяна Даниленко
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=52598&poem=388792
Свідоцтво про публікацію: №0050161420260105
© Тетяна Даніленко, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2026
автор: Тетяна Даніленко