Поговори зі мною, яворино,
село ще спить. Село ще міцно спить.
У цю недовгу світанкову мить
ти слухаєш мене, наче дитина,
бо і тобі печаль моя болить.
Перепече. Та тільки неохоче.
Час біди перемеле на золу.
Спиває місяць молодий смолу
серпневої, настояної ночі,
аж піт тече холодний по чолу.
І я цьому не можу не радіти,
бо знаю, як зрікаються олжи,
з тобой ми, яворино, наче діти...
ти нашу таємницю бережи.
07.01.26р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2026
автор: Микола Соболь