Завірюха прийшла, як додому,
На порозі струсила сніги.
Всю мою розтривожену втому
Віднесла за нічні береги.
Синьо-синьо у небі і в хаті,
Синьо-біло у серці моїм.
Ми на спогади нині багаті,
Як на щебет покинутий дім.
І стоїть над моєю душею
Білолиця, свята висота.
Спить земля під м'якою парчею,
У снігах заніміли вуста.
Ти прийшла звідусіль і нізвідки,
Срібна птице забутих чекань.
На шибках заіскрилися свідки:
Тіні дальніх і близьких прощань.
За селом ти украла дороги,
Стихла скрипка — не грає мороз.
Ми сьогодні в долонях у Бога,
Поза межами болю і гроз.
Спи, завіє моя кришталева,
Ув обіймах сріблястих заграв.
Ти — як дівчинка, як королева!
Хто ж для нас тебе в небі зіткав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2026
автор: Незламна