Чи мерещаться мені, чи мережаться
пухлі губоньки найнижчі твої?
Висипаються думки, мов із решета:
я не спав, не жив, не дихав, не їв!
То нагрянуло в життя несподівано
перше червня, дике, буйне, жарке.
Що то йде на нас, присмачене дівами:
чи то літо, чи то клітор в піке?
Пухлий клітор, що жада кунілінгуса,
мов в пустелі подорожній – води.
Ти прийшов до мене, спраглий, у лігво сам:
походи в устах туди і сюди!
Пишні губоньки твої, мов голубоньки,
прилетіли й сіли тут, на лиці.
Приголубити би їх, не марудити,
пити жадно горілиць їхній сік.
Я сховаю всі вологі фантазії.
"Не на часі!" – зауважать знавці.
На просторах від Європи до Азії
більш не стріну неповторні оці...
...мов два берега, вологих від повені,
пружні губоньки найнижчі твої,
недолюблені і недоціловані,
що частенько в снах мусолю я їх!
© Сашко Обрій.
02.06.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2026
автор: Сашко Обрій