Потисну тобі я руку,
За серце твоє гаряче,
Бо фальші із вуст ні звуку,
Спасибі тобі, юначе.
За те, що за мир воюєш,
Щоб нас зберегти, зігріти,
Ти вірно усе міркуєш,
Страждають найбільше діти.
Вони почали лиш жити,
Попереду біль і смуток,
Не знають ще як любити,
А вже поглинають скруту.
Для чого? Чому ці війни?
Бо злоба в душі скотини?
І звірства та хамства стільки...
Невже може так людина?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик