Ніч безумства мине, і настане світанок.
Там, де вирви від бомб, знов ростиме трава…
Він же має прийти — Переможний наш ранок!
Будем сіяти ниви — і будуть жнива.
Вже без звуку сирен і гудіння ракет,
Не потрібно вже буде нам йти в укриття.
Тільки більш не повернуться люди з портретів —
Вояки, що за мир наш поклали життя…
Вічний сум наш і біль, незагоєні рани,
Наш розтоптаний цвіт, що забрала війна.
України Герої — синочки для мами,
Більше горя у цілому світі нема!
Не вернуть нам дітей, що рашисти убили,
І всіх мирних людей, що цивільні були.
Нам довіку болітимуть їхні могили,
А ненависть до орків — століття нести!
Не пробачимо їм ми пролитої крові
І сивин передчасних усіх матерів.
Поколінням наступним у кожному слові
Про їх сутність диявольську я розповім.
Ми багато пройшли, та наш бій ще триває,
Через терни до волі лягає дорога.
Ніч безумства мине — сонце правди засяє,
І жадана настане для нас Перемога!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2026
автор: Наталка Долинська