Матусю, ти, мов добра ніжна фея,
З ім’ям і незвичайним, і простим –
Комусь ти – Феодосія, тим – Феня.
Звучить воно й серед імен святих.
Та доля не була твоя простою
І з перщих днів, і до останніх літ,
Коли в 2000-ому пізньою весною
Душа твоя залишила цей світ.
Життя твоє було небезтурботним,
Мудрішала також не по роках.
Не згаяла і дня ти без роботи,
Горіло все-усе в твоїх руках.
Встигала прясти, ткать і вишивати,
Тож квітли стіни в свіжих рушниках,
А як уміла, мамо, ти співати!
У свята стіл не був без пиріжка.
В дворі порядкувала й біля печі,
Спекти-зварити – поки інші сплять.
Немало на твої лягало плечі,
Навіть кручком в’язалв… і на «п’ять»!
Та чи мождиво в спогади вмістити
Все, через що ти, мамочко, пройшла?
На жаль, нема такого в світі сита,
Яке б давало горю відкоша.
22.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2026
автор: Ганна Верес