[youtube]https://youtu.be/weZkXU6Lf40[/youtube]
А ти думаєш в мене все просто
Я не раз вже збивав свої крила
І летів я камінням у простір
і горів я мов факел на дибі
а ти думаєш в мене все просто
і що серце моє наче брила
а на ньому опіків стільки
а воно наче з полум'я в глину
а ти думаєш в мене все просто
і що душу закрив я без волі
що її над тобою немає
і що більше не знає о болі
Я не бачив інколи світу
коли прямо дивився на зіркі
Я водою чистою труївся
І так важко я дихав на волі
А ти думаєш що це про пам`ять
І можливо для когось так краще
А для мене по справжньому тяжко
твої спогади як наче пастка
А ти думаєш в мене все просто
Я не раз вже збивав свої крила
І летів я камінням у простір
і горів я мов факел на дибі
а ти думаєш в мене все просто
і що серце моє наче брила
а на ньому стільки побоїв
а воно наче з полум'я в глину
а ти думаєш в мене все просто
Як би знала як ріже, так душу
І як серце захлинається кров'ю
Як кричу тільки небо не чує
А мене так несе по дорогах
І зрізаєш в польоті ти крила
Ти сама так мене розриваєш
Ти сама відрізаєш повільно
І кричу сам до себе прокинься
Це як сон де я знову в полоні
Я кричу я не хочу молится
Я люблю я так хочу з тобою
А ти думаєш в мене все просто
Я не раз вже збивав свої крила
І летів я камінням у простір
і горів я Мов факел на дибі
А ти думаєш в мене все просто
а на серці не має живого
а на ньому стільки рубців
а воно хоче битися знову
А ти думаєш в мене все просто
і що душу закрив я без волі
що її над тобою немає
і що більше не знає о болі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2026
автор: Андрій Листопад