Туманом кришталевим
закуті перехожі.
Світанок металевий
на дзвін, на сполох схожий.
І крадучись над містом
крізь дими з труб фабричних
металом променистим
виходить сонце в вічне.
В калюжах на асфальті
застигли мов казкові,
як велетні на варті,
хмариночки шовкові.
І, як юрба, виходить
к нам день із прохолоди.
Ранкове сонце входить
в туман, мов вийшло з моди.
Розлились всюди чисто
сім кольорів чудових.
Ті барви, як намисто,
як пісня на півслові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105469
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2008
автор: Максименко Л.