Давно забутий сніг
завіяв сірі дні.
Зима струснула з вій
сніжинкові роЇ.
Вальсують з вітром влад,
кружляють і падУть.
Вирує снігопад –
січнева каламуть.
Сивіють небеса,
поникли деревА,
Лиш де-де воскреса
між інею трава.
В самотньому саду
поміж холодних віт
Щось втрачу чи знайду?
Лиш пам'ять губить слід…
Простую в заметіль,
із вітром – між сніги.
Згубився спокій мій,
в тумані – береги…
Нема снігам кінця,
і променя нема…
Хай сумніви й печаль
завіє ця зима.
#Світлана_Імашева
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2026
автор: Світла(Світлана Імашева)