Пливуть в світи з причалу кораблі,
У синє море, океани.
Лишають берег рідної землі,
Стеляться за ними тумани.
Сяду на білий - білий корабель,
До тебе кохана попливу.
Розправлю я крила, як журавель
В росах квіти щастя віднайду.
Прийду у солодкі сни до тебе,
Сонечком поцілую в щічку.
Ніжно крилом обійму до себе,
Поведу у зоряну нічку.
В сяйві сонця, у раю піоній,
де рано жайвір від сну встає.
Квітне, там весна від струн симфоній
Зозуля зранку щастя кує.
Тут зеленіють трави у росі,
в них чути голос перепілки.
Квітує вишневий сад в цій красі,
Пахне п'янко бузкова гілка.
Залишу я чужину - чужий край
Додому - рідне село полину.
Уквітчаю рідну хату в розмай,
Вдихну в цвіт липи, тополину.
А там, де море золоті піски
курличуть чайки над водою.
Хвилі несуть у даль кращі роки,
Крає серденько за тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2026
автор: Чайківчанка