Проводжав ранок місяць на небі,
Бліднув той у полоні між хмар.
Нависали над ним, мов лелеки,
Розливався на сході пожар.
Променів ясним сонцем зимовим,
Розсипав діамантів карат.
Пахнув глицею в лісі сосновім,
Освіжив калиновий дукат.
Зачепився промінням за берег,
Де дрімала закута ріка.
В очереті вчувався там шерех -
То гойдалась стеблина суха.
Вітерець, що приліг був спочити,
Пробудився від сонця нараз.
Став собою він сніг волочити,
Геть задмухав старий перелаз.
Притулися старенький до річки,
До розлогої поруч верби.
Починалась дорога ізвідти,
Що прохожий пішов у світи.
04.01.26
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2026
автор: Валентина Ланевич