Хто це звечора у лісі
Порозвішував на стрісі,
Мов гірлянду на ялинку,
Білу, сяючу морквинку?
Може, Місяць срібну нитку
Протягнув крізь ніч блакитну?
А малі зірки-пустунки
Накроїли візерунків?
Дивувались зайченятки,
Похапали «моркву» в лапки.
Надкусили - Мамо, пробі! -
Холод лютий зубки зводить!
Не смаколик, а біда -
З неї ж капає вода.
Не солодка, як з городу -
Диво-дивнеє, та й годі!
Засміявся Заєць-тато:
- Вчіться, дітки, розрізняти:
Ці морквинки - для краси,
Їх так просто не зʼїси.
На морозі дивно сяють,
Їх бурульки називають.
А бурульки — ані слова,
Тільки світяться казково.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2026
автор: ЛУЖАНКА