П’ятирічна Паулінка ввічлива і чула,
Попри всі свої чесноти дуже скромна була.
Якось віршика напам’ять вона розказала,
Я хотів поцілувати, а вона не дала.
Це ж чому? Бо буде то нескромне діяння:
Бо цей пан є чоловіком, а вона є пані.
Батько каже: „Цілувати можна другу дому”.
„Але ж, тату! Цілувати не можна нікому”.
„Зрозумій, в його літа неможлива зміна?”
Паулінка дуже скромно: „Але ж він мужчина”.
Ангел дивиться на тебе, невинна дитино.
Усі пристрасті минуться, всі принади згинуть,
Цю чарівність не втрачай, скільки будеш жити,
Бо найбільше красить скромність найгарнішу жінку
[b]Julian Tuwim Paulinka kretynka[/b]
Pięcioletnia Paulinka uprzejma i miła
mimo innych przymiotów bardzo skromną była.
Raz, gdy ślicznie z pamięci wierszyk powiedziała,
chciał ją ktoś pocałować, lecz buzi nie dała.
Dlaczego? bo się cienia nieskromności lęka:
Ten ktoś, był to mężczyzna, a ona panienka.
"Wolno ci - rzecze ojciec - to przyjaciel domu."
"Ależ tato! buzi się nie daje nikomu."
"On już w podeszłym wieku, któż ci płochość przyzna?"
Na to skromna panienka: "Przecież to mężczyzna."
Anioł czuwa nad tobą, niewinna dziecino,
Wszystkie wdzięki przygasną, ozdoby przeminą,
Ten powab przetrwa wieki, strzeż go całe życie,
Bo skromność najpiękniejszą zaletą w kobiecie.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2026
автор: Зоя Бідило