Розливає обрій червоно лафітом,
Обідок від сонця лущиться у сніг.
Вволю нагулявшись, затихає вітер:
Спав би, та клаксони надто голосні.
Стелиться додому двоколісна смуга,
Відбивають фари в паморозі блиск.
Щоб не заважати, шепочу на вухо:
Я тебе кохаю сильно, як колись.
Мабуть, не почуєш: шерхотять колеса,
Слухаєш, як рівно вуркає мотор.
Пропоную мовчки з термоса еспресо -
Так тобі не зможе заварить ніхто.
А дорозі біло, а колесам хрустко,
І червоне сонце лущиться у наст:
Ніби пурпурові стеляться пелЮстки
З першого букету, що знайомив нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2026
автор: Горова Л.