Ти вбирала зіницями іскри,
що сі́яли зорі,
відчиняла дощам променистим
легені наро́зтвір,
твої мрії стрічка́ми плили
у плаї бірюзові,
а весняні обійми змогли
переплавити простір...
Ти черпала долонями світло
із са́мого Сонця,
в пасма шовк заплітаючи вітру
під вуличний джаз
і якщо це не магія Неба,
скажи тоді що це?! -
Твої очі ж для мене
змогли зупиняти час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2026
автор: К0ВАЛЬ