Любіть, живіть в коханні.
Коханням дихайте і мрії хай не гаснуть.
Лише кохання заставляє жити.
Лише з коханням квіти медом пахнуть.
Ми можемо любити до нестями.
А можем просто поцілунками жевріти.
Любити можемо усмішку мами,
А можем батькові премудрості ловити.
Коханням спопелити душу можем,
А можем льодом заморозити вуста.
Кохання- це не просто заворожем.
Кохати - це робота клопітка.
Кохання- це разом літати в мріях,
Які одні на двох в душі живуть.
А потім заколисувать в надіях
Свої думки , які на волю ждуть.
Кохати- це дар божий від природи.
І як його зустріти- це лиш мить.
Як тільки глянув в очі й всі незгоди
Розбіглись, й ти почала жить.
Про все кохання можна говорити
Багато гарного і без прикрас.
Адже воно приходить в різні роки,
Якщо в очах ще вогник не погас.
Якщо ви просто не бажаєте жевріти,
І лише в полум'ї цілуєте вуста,
Тоді вам довго у коханні жити.
І впоратись з коханням - ціль одна.
Любіть, кохайте, час пливе рікою.
Несіть цей вогник, хай він буде ваш.
Хай перегукується серце із душою
Вогник кохання, щоб ніколи не погас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2026
автор: Надія Тополя