Колись таки стається диво,але воно в кожного своє
Моє,коли Муза дала змогу писати без виверту і
вдруге,коли вона відпочила від мене,знову згадала
про мій рух пера...
З вдячністю їй пишу
Неважливо,що саме в цей момент відбувається у житті,час невпинно наполегливо
не збільшує і не зменшує свою ходу,рухається з точністю мікрона вперед
Тільки в тиші чути його цокання кроків,що б"є в тім"я каплями з невидимої висоти
думок до яких немає діла стрілкам ні його циферблату
Повз нього проходять сум,біль,радість,перехід в інший світ і народження реального нового
Він регенерує свідомість мовчки,непохитно з точністю вистріла стріли арбалета
без промаху контрольованого випускання в політ до цілі,де час має присутність миті
що фіксує серцебиття прискореного темпу очікуваного результату
фіаско буття і небуття в часі відсутнє,байдужість його передує розчарування,
невігластво,руйнування чи відновлення
Його невблаганне тікання мередіану дванадцяти ночі ,стискає груди холодними лещатами бо єство знає,що за цим переходом ти стаєш ближчим на один крок до
незвіданого мутованого від твоїх мрій і ідей,чи то істини до якої час має пряме значення від появи тебе у цей світ
Час...безмежність у просторі високого неповторного,що нагадує нам про
циклічність нашого існування з непохитним його неприручанням під себе чи будь кого
Він є,був і буде свідомого і несвідомого земного, галактичного переходу
непідвласною особистістю Так,так я не помилилася ,притаманного тільки йому
прямолінійної чіткої ходи з початку в кінець із точністю з кінця в початок
Я обожнюю час,який нагадує мені щосекундно,що я ще є і бавлюсь з ним
особисто....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2026
автор: Плискас Нина