Не світять ліхтарі. Лише вогні
Замислених багатоповерхівок.
Засипав землю сніг, а в далині
Нечутний спів - мого життя уривок.
Скрізь - темрява. Дитинства милий двір
Все дивиться на білі кучугури.
Моя душа - занедбаний пустир,
Рядки про тишу я пишу з натури.
Гнітить сумний, безрадісний пейзаж.
Самотня лавка журиться під снігом.
Вразлива пам'ять створює колаж
З моментів, що сонетом ляжуть в книгу.
А ще недавно... Господи, коли
Тепло нам дарував ласкавий травень?
Нести його ми довго не змогли...
Не заслужили? Чи не мали права?
Похмурий місяць у височині -
Немов моєї долі пильне око.
Кричить гірлянда у чужім вікні:
"Щасливого Різдва й Нового року!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2026
автор: Артур Дмитрович Курдіновський