По лісочку зайчик жвавий,
Так стрибав, немов літав,
Дуже хитрий і зухвалий,
До городу поспішав.
Що це сиплеться на спину,
Мокрий ніс, вражий дотик,
Стрімголов летить без спину,
Лип на лапки, на хвостик.
Дивина! Кожух біленький,
Вже на ньому, втішався,
Бач тепліший, чистенький,
І чого ж я злякався?
А довкола біло-біло,
До хмарин посміхнувся,
Та й погнався, далі сміло,
Я про зиму забувся.
Це від неї подарунок,
Захищає від біди,
А сніжку свіженький трунок,
Придасть сили до весни.
Я ж моторний зайчисько,
Під сніжинками біжу,
Де кришталь, звичайно слизько,
Тож скакаю на ходу.
Срібло й золото по стежці,
Душа сповнена теплом,
А ялиночки в мережці,
По них іній ланцюжком.
Ой, красива, нині зима!
Хоча ча́су не маю,
Та радію - сяє сосна,
Новий рік,згадала вона…
ЇЇ теж привітаю.
Все ж спішу хочу морквину,
До салату на столі,
І гарненьку капустину,
Буде втіха дітворі.
Хай лапатий сніг іскриться!
Вже шепоче, він під ніс,
Вся звірина веселиться!
Зустрічає Новий рік!
31.12.25р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2026
автор: Ніна Незламна