Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
Мої мрії покрийте саваном
шовкопрядів Небесної Брами -
хай наосліп ідуть по гаваням,
напинаючи туго вітрами
не мої вже вітрила - інших,
хто залишиться тут по мені...
я ж піду, мов свіча згорівши,
тихо так, як колись пломенів.
Хай вітра́ми душа несеться,
як закоханий вперше школяр
і вогнем мого смертного герцю
відігріє Холодний Яр,
залоскоче липневим леготом
медоноси гірських полонин...
...невагомо...
...спокійно...
...і...
...легко так...
/...затихає навік часоплин.../
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2026
автор: К0ВАЛЬ