Рік новий.
Засіває день злаками -
То чому ж тоді хочеться плакати?
Перший в році
Емоцій атаками
Не магнітних
Не сонячних бур
Розгойдав,
І надійний,
Й засніжений.
Другий, сотий...
Чи будуть, чи виживуть
Сподівання,
Що грають у піжмурки.
Не згубитися б у заметіль.
Обіймаю світ поглядом втомленим.
Важко думку тривожну впокорити.
Серце б'ється,
Але
аперкотами.
О надійний, надій не чіпай!
Щиросердне, засіяне зернами,
Знаю, мрії колись та й повернуться,
Колоситися будуть.
Днів вервицю
Світлий час
Із зернинок складе.
Помилуй нас, Боже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2026
автор: Серафима Пант