Де ті пера, дівчинко, щоб у крила?
Виснуть низу стомлені передпліччя
У рукав заховані, білошкірі.
І на них піднятися - мало віри.
У бажанні помаху - тихий відчай.
Загубила, дівчинко, крила де ти:
За слідами сивими між євшаном,
За слідами білими в переметах?
Хоч була затятою спроба злету,
А земне притягнення заважало.
Пера обсипалися, ніби листя.
Осінь крала потайки, пригортала,
Стерегла загублене хижим лисом,
Потім снігом пера ті розтяглися.
Так поволі крил твоїх і не стало.
Розтрусила. Осуд який у тому?
Буря каптур смикає за плечима,
І важкою ношею тілу втома.
Повертайся, дівчинко, вже додому,
Де б ти сіла в тиші й перепочила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2026
автор: Горова Л.