Б’ють куранти вночі, коли людство святкує,
Якщо в гулі війни, хтось ще чує їх бас,
Кожен другий у нас, мовчки в тиші сумує,
В сподіваннях, що Бог, кращий дасть нам ще час.
Побажав би й собі…Та залишу для тебе,
Всі бажання, які є в думках у цю ніч,
Що тримаю в душі, для життя все що треба,
Загадаю тепер, в сяйві топлених свіч.
Не ділитиму ці побажання на двоє,
Мені хватить й того, що Бог щедро дає,
Нехай буде дарів під ялинкою море,
Та, хто б що не бажав, хай все буде твоє!
Все найкраще тобі, щастя, радість, удачу,
Як би міг, то клянусь, все що маю віддав,
Навіть грішне життя, без вагань і без плачу,
Бо для тебе, мені, скарбів світу не жаль.
Досить знати мені, що у тебе все добре,
Плани й списки із мрій, на майбутній є день,
Що частіше душа, ще радіє, ніж стогне,
У важкі ці часи, жде різдвяних пісень.
Те, що є збережи, і цінуй все, що буде,
В нас надію ніхто за віки не забрав,
Якщо навіть Господь, десь здається не чує,
Значить все що Він міг, тобі вчора вже дав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2026
автор: Ярослав Ланьо