В сад Успіння несе

Сильно  захромилось!  —  Бог  це  знав!!
Знав  пронизливе  щемління...
августа  кінець
ув  тварі  підігнав
під  Богоутучнене  Успіння...
З’єднана!
І  Всезлатая!
Всеблагая!  І  Богоблагая!!  —  Шок!..

як  в  мені  в  роз’яснення  в’їжджаєш!
аж  з-під  вій  до  самих
до  кишок
м’яко  теплотою  налягаєш...


Вийшов  з  моря  Риба-материк??
А  я  швидко  мацаюсь  за  совість!
і  куди  несе  —  
                             й  для  чого  крик?
і  прощальність  в  цім:  й  хвиль  описовість??


З’єднана!
Златая!
Всеблагая!  Сильно  захромила    —
аж  Бог  знає...


24.08.2009,
Київ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2026
автор: Шевчук Ігор Степанович