Під ковдрою життя неначе є.
Без ковдри не життя, а катаклізьма.
Шукає котик містечко святе,
собачий холод – згуба організму.
Розлігся біля мене – тулидуп,
Яка там заметіль? Яка там дюдя?
Вимуркує кахлету, а не суп,
бо їсти суп тварина ця не буде.
За шніцелем крокую на балкон,
аж інеєм покрився за дорогу,
а кіт донос виводить ув ООН:
«Рятуйте! Не хазяїн – кат! Їй богу».
І що, що місто бомблять москалі?
Нам весело і у смертельній скруті,
бо Україна вам не Сомалі.
Цю націю рашистам не зігнути.
01.01.26р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2026
автор: Микола Соболь