Повітрям я іду, лечу поміж нічних світил,
Вітає нас земля – у небі я і ти!
Руками оплести – й плисти на хвилях синизни…
Не страшно висоти! Ти тільки пригорни.
Десь там унизу цятками миготять хатки,
Летять річки й ліси, і гори, і струмки.
Дивиться малючок, ротика відкрив:
Як це ми летимо – самі, без крил!..
Повітрям я іду, лечу поміж нічних світил,
Вітає нас земля – у небі я і ти!
Руками оплести – й плисти на хвилях синизни…
Не страшно висоти! Ти тільки пригорни.
Повітрям я іду…
__________________________________________
I'm walking in the air, I'm floating in a moonlit sky
The people far below, they greet us as we fly
I'm holding very tight, I'm floating in a midnight blue
I'm finding I can fly so high above with you
Far across the world, the villages go by like trees
The rivers and the hills, the forest and the stream
Children gaze open mouth, taken by surprise
Nobody down below believes their eyes
I'm walking in the air, I'm floating in a moonlit sky
The people far below, they greet us as we fly
I'm holding very tight, I'm floating in a midnight blue
I'm finding I can fly so high above with you
I'm walking in the air
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2026
автор: Світлана Себастіані