Цей рік мине, у вічність кануть кроки,
Історія допише свій абзац.
На склі мороз малює ненароком
Майбутнього засніжений форзац.
Було всього... І відчаю, і болю.
І ніч німа, і вирвані листи.
Спасибі, Боже, за незламну волю
І за сади, що мають розцвісти.
Сніги летять... Ця біла коректура
Заносить все, що зайве і крихке.
Лишається любов — людська натура,
І щось в душі... безсмертне і терпке.
Попереду — незвіданість і крига,
І білий аркуш, чистий та новий.
Життя — це лиш відкрита нами книга,
Яку гортає вітер сніговий.
Нехай мете. Нехай лютує стужа.
Ми перейдем і цей холодний брід.
Душа буває стомлена, мій друже,
Але вона тримає цілий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2025
автор: Незламна