Згребти докупи
ребрами долонь
зірок лискучих
притлумлено-сліпучі
розсипи —
як сіль,
що сипалась з возів
на Шлях Чумацький,
чи обмолочене
в жнива
насіння маку —
зібрати,
ретельно у торбинку
позсипати,
шнурком шовковим
зав’язати…
…А на Різдво
Христове —
надії нашої
і лагідності свято —
дістати,
розтерти
і до куті
багатої додати.
Та розгорнувши —
спочатку у торбинку
цікавим оком зазирнути
і охнути,
уздрівши там красу
весняного,
зірками густо
всіяного,
космосу…
Якого кольору
той мак в торбинці? —
як біля моря,
берегової лінії прибою, —
дрібні, округлі,
обкатані водою камінці…
Вода лизала їх віки й віки:
тут сірі, жовтуваті
чи коричневі піщаники,
тут білі,
з автографами давніх мушель,
крейда й вапняки,
граніт зернистий,
важкі базальти,
чорні,
довговічні,
і ще — ровесники планети —
різних відтінків
мінерали
магматичні,
сірі чи темні плоскі сланці,
зрідка вкрапляються
агат і яшма —
яскраві і смугасті,
як, часом, у житті,
у домотканім щасті,
стрічаються
півцінності —
смугасті…
…І халцедон —
з блакитнуватим
восковим відливом —
завершує
шедевр на березі,
як і в торбинці
з маком — мерехтливо.
Туманні чи молочні,
прозорі кварцу камінці —
і, мов
іконописні лики, —
від помаранчевих
до кольору запеченої крові —
сердолики…
І всі ці
кольорові переливи
у тихім диві
в розкритій навстіж
несподіванці
округло світяться,
як світиться насіння маку
городнього
у тиші баєвій,
як у торбинці…
…Ще схоже
макове зібрання,
у полисках,
у переливах-сутінках відтінь,
майже за межами сприйнять
доступних оку —
на небо
чорно-синьо-бархатно-глибоке
у срібному, густому –
коли мачині впасти ніде, –
зоряному блиску:
від блідо-блідо голубого,
до синього,
пруїнового – воскового,
від сірого,
аж антрацитного,
до ледь вловимо
бузи́ново-
сливо́вого…
У маковій
зернистій красоті —
світанок серця
і політ уяви,
та все ж залежить
ця вишуканість
величава
від стиглості
насіння —
і сортів.
30.12.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2025
автор: Валя Савелюк