Це не помилка, ні, це самогубство!
Душі порожність, пустка й не лишень,
За це самозакохане неуцтво,
Вкидали в урни вирок-бюлетень?
Хтось квіти ніс на сходини Майдану.
Єднався хтось до збройних сил АТО.
А більшість перемогу святкувала,
Не знаючи чим скінчиться кіно.
Погасло світло, зникли всі фанфари,
Й Країни заворожене єство
Здивовано дивилась на Кентавра,
Який роздер небогу до кісток.
Хіба є сили всі терпіть наруги
Й воювати аж на два фронти???
З одного боку ті безбожні слуги,
А з іншого московські вороги???!!!
Коли ж скінчиться це одвічне глупство?
Коли спокута буде за гріхи, усього людства;
Війн, страждань, безумства?
Чи може ворога час віднайти в собі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2025
автор: CONSTANTINOPOLIS