Щораз нові скрипучі гальма
мені жалілися й хвалились.
Їх вислуховувала спальня –
аж світ ставав від них немилим!
Поліцій крякалки-сигнали
свого давали колориту.
А водії безбожно гнали
повз мене вдаль свої корита.
Навперегін носилось панство.
Здавалось, – то гриміли танки.
Стихало тільки в комендантську
годин на кілька, до світанку.
Знов ґвалтували час ранковий –
аж з-під коліс летіли іскри!
Бряжчала бідна Наукова
і весь район здригавсь Франківський.
Від хазяїв вищали й авта –
їм теж доводилось боліти!
Здавалось: в сідлах космонавти
чимдуж пришпорили боліди.
Цей дім мій спокій перекреслив.
Але нема на теє ради,
коли живеш на перехресті,
де спарувались автостради...
© Сашко Обрій.
27.04.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2025
автор: Сашко Обрій