Минає рік! До кінця добігає вже грудень…
Залишу в нім…негаразди і смуток душі.
Навіщо сум і неспокій носити у грудях? -
Вони давно…остогидлі і серцю чужі…
Минає рік… як і всі попередні галопом -
Скакали дні безупинно, щезали вдалі.
Пусті слова утішали завжди в гороскопах,
Давали серцю Надії дрібненьки - малі…
Але фінал неминучий і рік промайнувши,
Залишить спогади дивні поклавши в ларець –
Душі-лелеки, яка все прожите згорнувши
В свої обійми затисне, як Божий хлібець –
Років життя – пережитих в людині на благо,
Яку повчала вона у хвилини тяжкі…
Кріпила в ній непохитність*, кувала відвагу,
Коли ламали їй Волю у будні важкі…
Минає рік! До кінця добігає вже грудень…
Подяку висловлю Богу в молитві завжди…
Залишу в пам`яті спогади добрі і трудні,
А потім далі піду до своєї мети*…
Грудень 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина