Протистояти злій, голодній порожнечі,
яскравим полум'ям освітлюючи путь.
І сяянням своїм утворювати речі,
що видноколо разом нинішнє складуть.
Постійно бути поруч в радості і в горі,
не заморочуючись правилами гри.
Спостерігати як навкруг кружляють зорі.
Танцюй, танцюй... Не зупиняйся. Раз, два, три...
Намистами веселок прикрашати небо,
ночами довгими боротися зі злом,
непереборну відчуваючи потребу
щось дарувати і ділитися теплом.
Як надлишок ще нерозкритого закону
ця необхідність є основою основ —
все віддавати, до останнього фотона —
ось це і є любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2025
автор: Сергій Вітер