I
Нас роздирали пополам
І міжусобиці і війни
Коли язичницьким князям
Ми потрапляли у обійми
На зміну їм прийшли свої
Після варязької навали
Брати й сестра, що із ладді
Одвічне місто заснували
А скільки в нас було мужів
Достойних, Мудрих і Великих
І тих, хто завжди йшов на Ви
Місяцесяйних, сонцеликих
Тоді й побачили усі
Що буде толк, бо є відвага
Спочатку хрещення Русі
А потім шапка Мономаха
Та, як не дивно, і тоді
Знайшлося місце підлим зрадам
Підступним чварам, ворожді
І перебіжним супостатам
А потім тюркський караван
Пішов нашестям печенігів
І там, де був колись курган
Тепер красується Чернігів
І Чингісханівська орда
Що панувала триста років
Пішла мов жолобом вода
Лишивши сонм розкосооких
II
Нас обліпили звідусіль
Турецький хан, Річ Посполита
А скільки братство козаків
Перерубало московитів!
Та не дотиснули на п'ядь
Мабуть чогось не вистачало
Якщо Богданове ім'я
У Переяслава забрали
На два ділили береги
Шукали скрізь протекторату
А всюдисущі вороги
Вдавали друзів дуже радо
Неначе в горлі костяних
Допоки Вольниця стояла
Й була подразником для них
Болотна бестія не спала
Та й після цього, звісна річ
Так само прагнучи свободи
Хто заселяв собою Січ
Переселився у слободи
Усі боролися хто як
І хто як міг, і лють народна
Бунти селянські - Залізняк
Супроти шляхтичів і Гонта
Кобзар боровся й Каменяр
Точили дух могутнім словом
І рвали клятий циркуляр
Священним розчерком багровим
III
В усі століття і роки
У нас плекали меншовартість
Царі, божки, більшовики
Щоб нам не самовизначатись
Морили голодом кати
І людожерним геноцидом
Ті, що повстануть із могил
Вас нагодують антрацитом
А скільки наших на війні
В ріллю упало українців
На вітчизняній, світовій
Хоробрих доблесних сміливців
Бо та війна чомусь лягла
Передусім на наші плечі
Що витріщались догола
В осиротілої малечі
IV
Радянський знесемо штандарт!
І знову стали всі до зброї
Тепер не Львів, а Бандерштадт
Тепер у нас свої герої!
Роман, і Симон, і Степан
І молоде повстанче військо
А там Зелений отаман
Що розгромив панів обійстя
І полягли герої Крут
Щоб не стояла на колінах
А стала вільною від пут
І самостійною Вкраїна
А потім Стус і стусани
І шістдесяті дисиденти
І кум самого сатани
Який подавсь в юриспруденти
А ось він історичний шанс!
Неначе дзвін лунає гасло
Єднання думка простяглась
Що схід і захід - завжди разом!
На перехресті двох культур
Де проросла інтелігентність
Злиття двох абревіатур
На жаль, не породило єдність
V
А потім перший Леонід
І довгождана незалежність
Яку він нам проголосив
В зубровій Пущі Біловежській
А потім Льоня #2
Дав фору першому із гаком
Хто вкрав державного майна
Став називатись олігархом
Тоді один із посіпак
Божився, що не крав нічого
Можливо, це було і так
Та крали всі, хто був навколо
А далі був ще той пахан
Який утік до оркостану
Народ так сильно настрахав
Що не уникнули Майдану
Так сумно плинуло кача
І полягла Небесна сотня
Тоді ніхто вже не мовчав
І не мовчить аж до сьогодні
Прийшов кондитерський магнат
А жити солодко не стало
Він не розслідував майдан
І кинув Неньку на поталу
Неоголошена війна
Що розвивалась поетапно
Не знати в тім чия вина
Переросла в повномасштабну
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2025
автор: Чорнобривець