Арифметика проста:
"Тридцять три" - речуть вуста.
Вік Христа? В чім суть? Хто знає?
Бог мовчить. Шумлять міста.
Як змінивсь тепер мій стан?
Вік для стишень чи повстань?
Чи від цього особливим
нині я і шлях мій став?
Ув очах троїться вік.
Серединний чоловік.
Я здається, так загрався,
що рокам утратив лік.
Проганя минуле: "Брись!"
Майбуття кричить: "Борись!"
Між минулим і майбутнім
я - прудкий еквілібрист.
Десь вхопився і завис,
потуживши за "колись".
Та життя вперед штовхає.
Чистий аркуш. Обнулись!
Нуль гарантій. Тьма пригод.
Тридцять третій хоровод
закружляє, замакітрить...
Розпишіться. Ось ваш торт.
Ось кінцевий результат
із набутків та утрат
за наступні тридцять з гаком...
Лиш не втратити б азарт.
Але нині - два по три.
Шал питань і свіжих рим.
І здається - темна прірва
під ногами із... хмарин.
"Лиш гляди: не гепни вниз!
Підкладай в багаття хмиз.
Як намацав сходи вгору -
йди наосліп і молись."
Так собі всякчас кажу
й знову сили бережу...
Час настав. Вмикаю третю.
Стережіться віражу!
© Сашко Обрій.
20.05.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2025
автор: Сашко Обрій